Шановні відвідувачі! Впродовж дії воєнного стану музей зачинено для відвідування.

Роль експозиції «Кити та китобійний промисел» у формуванні екологічного світогляду

Кити та китобійний промисел
Кітоподібні грають важливу роль у морських екосистемах. Вони займають верхні рівні трофічних ланцюгів, завдяки чому можуть бути індикаторами стану екосистеми. Будь-які зміни, що відбуваються в морському середовищі, неминуче торкнуться китоподібних. У свою чергу, кити тими чи іншими шляхами впливають на чисельність багатьох інших видів морських тварин. З одного боку, планктон, риба та головоногі молюски є їжею для вусатих та зубатих китів. З іншого боку, випорожнення китоподібних ведуть до підвищення концентрації азоту біля поверхні води, що в ряді районів здатне призвести до збільшення чисельності планктонних ракоподібних, а отже, і риби, кальмарів та багатьох інших видів.

Також є цікавим те, що туша мертвого кита утворює навколо себе цілу екосистему, надаючи їжу сотням видів тварин. Це своєрідний оазис, що десятиліттями функціонує на морському дні. Враховуючи термін життя таких екосистем, припускають, що їхня кількість на дні океану може досягати сотень тисяч.

Таким чином, зміна чисельності китоподібних здатна значно вплинути на всю морську екосистему. У найзагальніших рисах можна припускати, що внаслідок винищення великих вусатих китів і кашалотів (що мало місце в процесі китобійного промислу) відбудеться спрощення та неминуча дестабілізація ланок біологічного круговороту в деяких районах океану. Як можливий ефект такої дестабілізації матимуть місце різкі флуктуації чисельності риб, кальмарів і планктонних ракоподібних. На цей час неможливо точно відповісти на питання про те, на якому рівні і коли може відбутися подальша стабілізація чисельності в окремих ланках нових харчових ланцюгів, які можуть скластися в океані за відсутності китів.

Роль людини в знищенні тваринного світу нашої планети є надзвичайно великою. Одна з найбільш трагічних сторінок у взаєминах людини та тварин – знищення китоподібних у процесі китобійного промислу.

Перші згадки про китобійний промисел відомі зі Скандинавії з 800-1000 рр. У XII столітті промисел також вівся на західному узбережжі Європи (Біскайська затока). У XVI-XVII століттях китобої починають освоювати акваторії Арктики і східного узбережжя Північної Америки. Весь цей час використовували невеликі вітрильні судна, здобич вражали гарпунами з гребних шлюпок. Китів обробляли на березі, кромці льоду або просто у морі. Здобували переважно повільних гладких китів, які не тонуть після смерті через високий вміст жиру.

У XVIII-XIX століттях китобійний промисел поширився на багато територій Атлантичного, Тихого та Індійського океанів. З 1868 р. починають використовувати гарпунну гармату і компресор для накачування вбитих китів повітрям, щоб надати їм плавучості. Це дало змогу полювати на смугачів, які тонуть після смерті. Застосування пароплавів дало можливість переслідувати швидкоплавні види. У результаті до кінця XIX століття чисельність багатьох видів китів Північної півкулі значно знизилася.

На початку XX століття було виявлено великі популяції китоподібних в Антарктиці, побудовано перші плавучі бази для оброблення здобичі, що дало змогу вести активний промисел далеко від берегів. Антарктичний китобійний промисел швидко розвивався, і в 1937-38 рр. здобували вже близько 46 тис. китів за сезон.

Різке падіння чисельності китів у середині XX століття призвело до вжиття заходів щодо їхньої охорони. У 1946 р. створюється Міжнародна китобійна комісія, яка регулює промисел китів. З 1985 р. комісією запроваджується мораторій на комерційний китобійний промисел.

Норвегія, Ісландія, Данія, Канада та Росія не підтримали мораторій і ведуть промисел китів у обмежених кількостях. Японія, формально підтримуючи мораторій, здобуває 700-1400 китів на рік у рамках так званого «наукового промислу».

Далі наведемо хронологію винищення різних видів та популяцій китоподібних.
  • XII ст. – Початок XIV ст. – винищено сірих китів у європейських водах Атлантичного океану.
  • 1450-1500 рр. – майже повністю знищено південних гладких китів Північно-Східної Атлантики.
  • 1500-1580 рр. – винищено переважну більшість південних гладких китів Північно-Західної Атлантики.
  • 1804-1817 рр. – вбито близько 200 тис. південних гладких китів біля берегів Південної Америки.
  • 1830-1850 рр. – пік полювання на кашалотів у Північній Атлантиці. Щорічно здобували близько 4600-5100 тварин.
  • 1612-1910 рр. – винищено переважну більшість світової популяції гренландських китів.

Про масштаби промислу у XX столітті існують докладніші статистичні дані, подані у вигляді таблиць та діаграм.

Зміна чисельності деяких видів великих китоподібних
Зміна чисельності деяких видів великих китоподібних (кількість особин)

Зміна чисельності деяких видів великих китоподібних
Зміна чисельності деяких видів великих китоподібних (кількість особин)

Кількість здобутих китів
Кількість здобутих китів (1946-2009 рр.)

Обсяги наукового китобійного промислу
Обсяги наукового китобійного промислу (1985-2008 рр.)

З 1910 року по теперішній час у Світовому океані здобуто понад 2,4 млн. китів, з яких: понад 360 тисяч синіх, понад 800 тисяч фінвалів, близько 180 тисяч горбачів, близько 200 тисяч сейвалів і понад 600 тисяч кашалотів.

Внаслідок китобійного промислу низка видів китоподібних на теперішній час перебуває на межі зникнення. Зокрема, втрати популяції фінвалів на сьогодні сягають 95%, синіх китів – 99%, горбачів – 97%.

У світовій практиці існує низка прийомів, які можна використовувати для регуляції чисельності тих чи інших видів тварин. Як видно з вищенаведених даних, ситуація з чисельністю деяких видів китоподібних є просто катастрофічною, і єдиним способом врятувати їх від повного зникнення є заборона китобійного промислу. Необхідність цього було видно досить давно. У 1972 році Конференція Об'єднаних Націй з питань Людини та Довкілля запропонувала запровадити 10-річний мораторій на здобування китів. Однак тоді цю ініціативу не підтримала Міжнародна Китобійна Комісія. Набагато пізніше, ніж це було необхідно, (у 1982 році) члени МКК все ж проголосували за прийняття мораторію на весь комерційний китобійний промисел, починаючи з сезону 1985-86 рр. У результаті, на теперішній час ми можемо спостерігати, що чисельність низки видів великих китоподібних перестала знижуватися і почала повільно зростати.

В наш час, як ніколи гостро, перед людством постає проблема збереження та охорони природи. Науково-технічний прогрес, якщо не вжити відповідних заходів, може згубно позначитися на існуванні нашої планети. Природні ресурси, такі необхідні для існування людей, не нескінченні. Це говорить про необхідність розумного, всебічного підходу для збереження рослинного та тваринного світу Землі.

У справі вивчення та охорони природи одне з центральних місць посідають природничі музеї. Такі музеї можуть і повинні розвивати любов і розумне ставлення людини до природи, формувати громадську думку. А вона, як ми знаємо, нині в охороні природи відіграє дуже важливу роль. Як приклад наведемо мораторій на комерційний китобійний промисел, який було ухвалено значною мірою під тиском світової громадськості.

У Музеї природи ХНУ з 1996 року існує експозиція «Кити та китобійний промисел». Створив її Лев Васильович Корабельников (директор музею у 1975-1989 рр.) – учасник антарктичних експедицій на китобійних флотиліях «Слава» та «Радянська Україна». До складу експозиції входить низка унікальних експонатів: продукція китобійного промислу (китовий жир, консерви з м'яса китів, борошно з м'яса та сала китів), знаряддя промислу (гарпун, інструменти для обробки китів), фотографії різних моментів китобійного промислу, зроблені під час антарктичних експедицій.

На теперішній час проведено реекспозицію цього експозиційного комплексу. У ході її до експонатів додано тексти з історії китобійного промислу та нові дані у вигляді графіків, на яких показано зміну чисельності різних видів великих китоподібних та кількість здобутих китів у різні роки.

Експозиція Кити та китобійний промисел
Експозиція «Кити та китобійний промисел»

Щороку близько 30 тис. відвідувачів Музею природи під час екскурсії знайомляться з експозицією «Кити та китобійний промисел». Ця експозиція повинна дати уявлення екскурсантам про його масштаби та обсяг, вплив на морську екосистему. Перегляд експозиції дає змогу кожному сформувати свою особисту думку. Але наскільки стійкою буде ця думка? Це залежить від відповідного подання матеріалу. Експонати, що розкривають сутність китобійного промислу, графіки, що відображають катастрофічне зменшення чисельності низки видів китоподібних, документальні фотографії різних моментів китобійного промислу покликані справити глибокий емоційний вплив на відвідувача. Наведені дані дають змогу кожному зайняти принципову позицію стосовно такого явища, як китобійний промисел. Чим більше людей на нашій планеті будуть перейняті твердим переконанням про необхідність охорони китоподібних, тим більше шансів, що ці морські гіганти не зникнуть з лиця нашої планети.

А.Р. Лунячек

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ НАСТУПНІ СТАТТІ:
Немає коментарів
Дописати коментар

Перш ніж надсилати коментар, прочитайте інформацію на сторінці "Правила коментування"